Indiansummmer

Мандри?

Tue, 02 Feb 2010 05:46:56 GMT

Якось неочікувано і випадково побувалося там де народився Аллен Ґінзберґ (Патерсон, Нью Джерсі, на сьогодні це місце, в якому живе найбільше арабів і турків, дуже брутальне місто, з купою ганделиків де готують шаурму) і там де народився Тімоті Лірі (Спрінгфілд, Массачусеттс. Здається-баттьківщина баскетболу. Схоже на пост-радянський індастріал.)
Відчуття причетності, хоч і дуже посередньої, до чогось хорошого :)

Прикрий трафунок....

Mon, 18 Jan 2010 02:59:41 GMT

Зліпили вчора з малими снігову бабу, навіть губи помадою намалювали і на сукні понаставляли червоних горохів! Офігенна вийшла баба, а сьогодні дощ пішов! Ну, хіба не капець?
А ще думається, чи моя пристрасть до ляльок Барбі ,часом, не збочення?

To be continued....

Sun, 17 Jan 2010 05:14:08 GMT

Певне, надто вже то жалюгідно слухати Лілі Марлен і плакати, але що з того... Врешті, зима має й бути на те, щоб плакати, плакати влітку прикріше....
А ще всі питають чи піду на вибори... Ні, не піду. Надто мені вже все байдуже на разі. Мені не соромно. Мені ніяк. І тільки плачеться, коли чую Марлен Дітріх... Дивно,як речі змінюються протягом одного тижня. Навіть не віриться. Це погано, чи добре?-подумав я... (с)

Die Nacht

Sun, 17 Jan 2010 05:12:44 GMT

Смішні тіні проступають на стінах опівночі
Нудно,
Бавимось синіми барвами тиші
Хворобливі малята дивляться
Нам у слід, павутинням, мов ковдрію вкриті

Наш Париж потонув у туманах
З півночі ,кажуть надходять сни
Хочеться знати,ким я була
Поки не випав сніг

Білий чай, чорна кава і темрява
Перехожі сходи за затишком
Кажуть, тут важко виграти
І знову болить пробачати.

По-чужому, сторонньо і зайво
Квіти пахнуть і пил ожива
По-земному так лоскотно плачеться
І тікається від тепла.

Summing up

Wed, 23 Dec 2009 22:10:38 GMT

Написати ще один пост про те, як сумно взимку? Ні, не варто.
Треба спробувати написати щось хороше, адже рік закінчується, він був не таким вже й поганим, принаймні, більша його половина, тому добре було б все згадати і посміхнутися тому :)
Багато чого побачилося і відчулося. Багато чого змінилося, і хоч поки що невідомо, чи то добре, чи погано,варто сподіватися на краще.
Ось список речей, які трапилис зі мною цього поку вперше:
1. Я літала літаком.
2. Я плавала на пароході.
3.Я бачила океан.
4.Я бачила екзотичні острови.
5.Я потрапила в аварію.
6. Я їла равликів.
7.Я їла алігатора.
8. Я покохала людину,ще до того, як побачила вживу.
9.Я почала любити pin up, Девіда Боуі, Енді Воргола і Gogol Bordello.
10. Я захотіла бути жіночною.
11.Я полюбила чужих дітей.
12. Я перестала бути антисемітом.
13. Я стала менше ненавидіти баптистів.
14. Я змогла не палити близько 3 місяців і приблизно стільки ж не вживати алкоголю.
15. Я зрозуміла, як це,коли ти не один, хоче думаєш, що ти абсолютно один.
16. Я захотіла повернутись колись у всі ті місця, де кидала монетки (я про звичай кидати монетки всюди, де буваєш, щоб колись повернутись)
17. Я пила мартіні вночі на пляжі з дуже хорошою людиною.
18. Я пила багато пива вночі при швидкісній трасі з ще однією чудовою людиною.
19. Я отримала двох ляльок Барбі на Різдво.
20. Я бачила живих оленів.
21. Я стала залежна від інтернету.
22. Я почала пити каву без цукру.
23. Я втікла від усіх,кого колись любила.
24. Я бачила Porcupine Tree вживу.
25. Я зрозуміла, що часом мені бракує батьків.
26. Я працювала 15 годин на добу.
27. Мені казали, що мене ненавидять.
28. Мене перестали дивувати іноземці.
29. Я отримала подарунок на Хануку.
30. Я ходила по вулиці в сандалях у Лютому.
31. Я була у місті де народилась Дженіс Джоплін.
Ось, здається усе. Принаймні, поки що досить, бо як на мене, забагато літер.
Мені дуже хочется сказати дякую усім людиськам, які були в моєму житті цього року, адже без них цей рік був би зовсім не таким!
Адже не зважаючи на жодні відстані, великі і малі між нами, не залежно від того, на яких материках ми знаходимось і як часто спілкуємось, чи то чуємось, чи то бачимось... мені було дуже добре, що я маю таких друзів і мені дуже хочеться сподіватись, що комусь теж було добре від того, що є я :)
Всім веселих свят, панове публіка!

Wed, 02 Dec 2009 02:27:51 GMT

Класти на рани цукор
Розсипались
Hе зібрати
Мої пологові похмілля
Твої ґлевкі рафінади
Колоти навшпиньками в серце
У Всесвіту центр напхати вати
Щоб проковтнути це місто
Мені мусить стати часу
Чи чаю щоб вимити порох
Зів.ялого в січні листя
І не пробачивши вийти
На охололе подвір.я
Чекати на літо
Не витирати пилу
Забути все що завмерло
І накрити латаття снігом.

Що з тобою, Мишко? Чи ти здуріла? (с)

Tue, 01 Dec 2009 20:07:55 GMT

У мене втрата всякого вандерлюсту. Раніше, найменша подорож куди завгодно мене наповнювала такою невимовною радістю, навіть саме чекання на ту подорож було чимось прекрасним... Справжня я має любити будь які переміщення в просторі, будь-які зміни декорацій, натомість, Я з якою маю справу на разі абсолютно байдужа до всього, занурена у власні порожнякові почуття і переживання, Я яка хоче залишитися на абсолютній самоті, сховатися від усього світу, але яка розуміє, що не витримає тої самоти.
Що ж зі мною сталося? Поверніть мені мене!!!!
P.S. Хто сказав , що я маю любити Blondie? Не, не люблю я їїі, хоча я старалася її полюбити. У нас не склалося. Ось. Так буває.

Pretty Girls Make Graves

Sat, 28 Nov 2009 16:52:43 GMT

Несподівано для самої себе полюбила The Smiths. Все це через чудовий фільм "500 Days of Summer". Такий добрий і позитивний, з прекрасною Зуі Дешанель.... А що б це ще такого хорошого надибати?

Хвороба Івасика

Thu, 26 Nov 2009 01:42:57 GMT

Xех... Мене накрило хворобою Івасика . Це-не чесно. Застуда за 3 дні має минути, але зі мною ціого не стається.... Щодня робиться тільки гірше :(А працювати , всеодно треба і нііпьот. Халепа, блін.

Нічого ніде не сталось, тебе немає. (c)

Tue, 24 Nov 2009 19:01:59 GMT

Так, я пропала.
Коли добре- не пишется... Пишется коли самотньо і страшно... Коли не співпадають бажання і можливості. Коли знову треба переконувати себе в тім, що все буде добре, колись... що щось взагалі буде ..... Ось так і створюєтся купа мотлоху з серії :мене ніхто не любить і я прикинусь, що мені то і не потрібно.
Невже так буває завжди і з усіма? чи так буває завжди виключно зі мною?
Все так попсово і по-дурному.... :(
Все по- чужому....

Gute Nacht

Sun, 04 Oct 2009 04:54:36 GMT

І як же все-таки добре, коли в тебе повно роботи!
Коли в тебе висить величезний переклад і ~~пиздець~~ дедлайн підкрадаєтся непомітно,коли нема часу паритись через все на світі і взагалі, ні на що,крім роботи часу немає! Скажете, це збочення?
Може бути... Але мені подобається! Тільки б оце не засинати потім увесь день... а то якось не солідно....

Samotnosc w sieci

Sun, 27 Sep 2009 17:16:34 GMT

Ну от. На моє мило тепер навіть реклама не приходить.

All I ever wanted...

Sun, 27 Sep 2009 04:05:38 GMT

Блін, осінь стає така гарна! Просто, не віриться, що вона світ МОЖЕ бути таким гарним! І ось так щороку:) Хочеться то ходити і фоткати. Кожен листочок,кожен куточок... Хочеться подорожувати. Хочеться просто їздити потягом, автом, автобусом... Куди-небудь...
Хочеться пити ґлінтвейн.
А ще хочеться говорити. Після тривалої мовчанки, хочеться довго і відверто розмовляти. Хочеться ділитися тим,що зібралося... навіщо? не знаю...
Навіть плакати хочеться і трішки хочеться писати.
Дуже бракує людей. Ні,людей не бракує, але бракує когось, з ким би нічого не бракувало.
Чомусь в голові застрягла фраза :" Доживем до понедельника"... Справді, чомусь дуже чекаю на понеділок.
Дивні речі.

5 кіло щастя

Fri, 25 Sep 2009 13:38:55 GMT

От вчора виявилось,що не завжди,як щось трапляється несподівано, то то має бути якась халепа. От сиділа я ранком дома, завалена по самі помідори роботою у свій єдиний вихідний і думала,як все трагічно складаєтся... Аж тут дзвонить мені знайомий і каже,що йде сьогодні на концерт Porcupine Tree! Блін! На концерт,про який я навіть і не знала!!! На концерт Велікіх і Прєкрасних Porcupine Trее! Навіть не думалося, йти собі, чи не йти! Йти,звичайно ж йти і хай там що!
На диво, все склалося офігенно, мені навіть вдалося без проблем купити квиточок! Це так крутецько,коли ще вчора ти навіть не підозрюєш,шо на тебе чекає концерт РТ, а сьогодні ти їх бачиш і сам в то не віриш!
Про концерт написати щось,крім того,що все було казково прекрасно, просто, неможливо!!! The Incident-імхо, взагалі один з найліпших альбомів РТ, а побачити їх вживу... це ,попросту, здійснити мрію, яку я навіть ніколи на наважилась мати!
Ось так все буває... і від того мені дуже хОроше. Вже другий день.

Wed, 23 Sep 2009 18:12:18 GMT

Зі сходу на північ
Не ходять трамваї
Під шкіру повік
У відвертість
Проклали маршрут
Коли на світанні верби
Каву осінню
У молоці розчиняли
Коли вітер між хмар
Затамував свій дух

Ти маєш не знати
Про те як не хочеться йти
Як щокрок уперед
Розкриває провалля
Свою зголоднілу пащу
Ти маєш терпіти мовчання
Коли розводять мости
Щоб потім не знати
Як не потрібно прощатись.

Нам випаде все
Мало снігу, багато побачень
Мов із дірки в кишені
Того хто сидить на горі
Нам випаде все
І яка ж необачність прикра
Пропустити єдиний трамвай
Північ /Схід

Добре

Wed, 23 Sep 2009 04:27:15 GMT

Знову радію, що натрапила на хороші фільми.
Я дуже люблю,коли фільми мені подобаються.
Один з них зовсім новий "The time travelers wife" -гарна,цікава, захоплююча романтична історія. Під таку і не шкода поплакати!
Інший - досить старий... 2005 року,але я про нього ніколи не чула... Він називається "И все осветилось / Everything Is Illuminated". Місцями брутальний, десь щось несправедливо перебільшено,але загалом - один з фільмів,які мене найбільше вразили. Прекрасний Євген Гудзь, несподіваний перехід від досить злісного стьобу до драми. Красата,коротше! І чого він мені раніше під руки не попадав?

Nuuuuuuuuude Moooood

Mon, 21 Sep 2009 03:34:55 GMT

Радію,що стало тепло і сонячно,хоч і ненадовго.
Зловживаю Dresden Dolls.
Хочу якихось нев'їбенно хороших вражень і так ,щоб багато. Але нічого не приходить. Звичайно,як казав класик :"Ми ковалі власного щастя, Івасику"...але щось мені нічого не хочется кувати. Отаке я стало...ні кує ні меле...
Але,насправді, хОроше мені буває! Я маю людей, яких люблю. Маю роботу,яку не люблю,але нормально роблю, іноді. Бачу місця,які хочу побачити. Дивлюсь хороші фільми. Слухаю хорошу музику. Часом,змушую себе читати хороші книги.
Залишилось лише хотіти чогось більшого і тоді воно десь має бути...

і як так можна?

Sat, 12 Sep 2009 05:45:16 GMT

от довкола всі такі гарні, молоді і талановиті. а мені ще й думається,чи це погано, чи добре?
ну,хіба ж не дурість? а може,старість?

Кіно

Fri, 11 Sep 2009 18:57:08 GMT

Ну ось, так повелося,що щоосені дивлюся фільм "Ворон" (The Crow).Цього року випало на сьогодні.
Після нього завжди хочеться гуляти по цвинтарю і думати про любоффффф :). Ось такі готізми зі мною часом стаються.
А ще думається про стару роботу в "Нашому Форматі"... Весело було...:)
А хто ще має якісь особливі сезонні фільми,які обов.язково потрібно раз на колись передивитися?

When the day is long... (c)

Fri, 11 Sep 2009 02:04:41 GMT

Шось таке написалося... Здається,жіночно....
***
Тікаю
Збирати до купи перше пожовкле латаття.
Ходити навшпиньках між стін і дверей
Хотіла мовчати більше,
Щоб більше дізнатись,
Натомість питаю тебе,куди на ночівлю
Летять кажани
Вдень

Комусь не чекається вголос на мокрих перонах
Ти думаєш чемність врятує мене від дощу?
Мовчати то значить з собою не бути знайомим
Тремтіти то значить не знати сну.

Від води пахне тліном,
Так кажуть,але як на мене - то тілом.
І кошик багаття спрагло ковтає сутінь
Порожні міста
Вчаться жити і вибачатись,
Порожні квартири
Чекають німих немовлят.

Час гасне поскрізь.
Пороникає в щілини смутку.
В хмари дощу і в дошки посивілих горищ
Зіггі Стардаст
Ти станеш дуже могутнім
Лише в очі мені не дивись.

sama jestem sobie winna, jestem inna niz powinna....

Thu, 10 Sep 2009 04:47:14 GMT

Ну от і стало зимно... Літо закінчилося якось різко і несподівано. Нью Йорк стає схожим на той самий,яким він був у фільмі "Осінь в Нью Йорку". Фільм із купою шмарклів і сліз,а я його люблю. І люблю Нью Йорк саме таким...
Вкотре мені кажуть,що мені бракує жіночності і мене це змушує задуматися... В мене піпець яка жіноча робота, я нию, як справжня жінка, і чого ж мені бракує? Ніпанятна.
Слухаю ось стервозну Марію Пешек і люблю її.
Люблю Жана-Поля Готьє.
Люблю людей з якими мене зводить життя.
Люблю дивитися на гарні фото.
Шкодую, що все швидко минає. Шкодую, що іноді час йде надто повільно.
А ще мені зовсім не цікаво, що буде потім.
Щось не пригадую,щоб мені було так завжди восени...

Dreamland

Tue, 01 Sep 2009 02:24:38 GMT

Мені почали снитися дуже дивні і яскраві сни. Хороші сни,хоч і незавжди добрі... Я бачу тих людей,яких мені бракує в реальності і мені від того тепло і м.яко.
Мені почало більше подобатися "дивитися" власні сни,ніж дивитися кіно... чи, скажімо, спілкуватися з людьми вживу.
Починає лякати така дурнувата власна відлюдкуватість. Здаєтся, наче навколо мене розростається якась невидима,але відчутна шкарлупа,яка ховає мене від усіх і усіх ховає від мене.
Недобре...
ПС: І так не хочеться писати про осінь.
Я її люблю,але я її не хочу. Бо за нею зима. За нею зимно. За нею порожньо. Я її не люблю.

One day

Fri, 28 Aug 2009 17:15:22 GMT

Ну,ось.
День народження,вся фігня...
Зате все ж таки щось в цім дні є...
Тобі зранку в кав.ярні дадуть додаткову шарову каву і ти йтимеш містом і питимеш з кожного стаканчика по черзі: ковток з корицею,ковток з мускатним горіхом:)(добре,що тут ніхто не звертає уваги на таке вар.яцтво)
Потім хлопчик,який перевіряє сумки в музеї,чи не несеш там вибухівки, тобі скаже,що ти гарна. Не повіриш,звичайно,але посміхнешся:)
Потім дивитимешся на інсталяцію якогось китайця в Музеї сучасного мистецтва,яка схожа на базар-вокзал,потім буде зал контемпорарі арту і ти дививатимешся,які безглузді речі людству вдаєтся вважати мистецтвом. Але ж знайдуться і речі від яких,попросту,дух захоплюватиме! (тепер шкодую,що зробила так мало фоток).
Потім були фотографії... Старі і нові... І не вірилося, що є люди,які можуть ТААК фоткати...!!!
Були іллюстрації до книжок і дизайн (особливо вразила виставка польських кінопостерів).
Потім,звичайно ж - мій коханий Енді Воргол. Просто чудовий!
Надалі мозок вже відмовивя щось сприймати... Божественний Пікассо, Міро,Ван Гог, Отто Дікс, Поллок.... Фріда Кало,яку я не розумію, Далі,навколо якого зібралося найбільше люду... Забагато як на один раз.
До шостого поверху музею не дійшла. Вирішила повернутись іншим разом:)
Пролазила містом,купила журнал з епічною назвою ПОЕТРІ, зйіла тістечко...
Поїхала додому.
ДН закінчився. На щастя.

Picasso

Thu, 27 Aug 2009 05:24:26 GMT

Пабло Пікассо доїдає шматок піци з грибами!
І як мені серед цього гармидеру
Знайти саме ту кав.ярню
На березі Ріо Гранде?

Пане Пікассо,
Ну на дідька цей розпач?
Ось так,собі сидячи в різних часопросторах
Ми впиваємось в грець
Мильними бульбашками
І скаржимось на любов
Одне одному

Ви теж марите запахом чаю з м.яти
Ви теж боїтеся незнайомців і незайманих
Ми б з вами стали братами
Якби мені жінкою не бути

На марне
Усі ті гроші витрачені на подорожі і тютюн
Весільні подарунки і кольорові поштові марки
На спомин
Все до спини

Літати б!

Скоро кончится лето...это...

Tue, 25 Aug 2009 04:50:37 GMT

А літо й ,насправді, закінчується...
Я не знаю,якою буде моя зима тут і через те-не боюсь, хоча, зазвичай боялася кінця літа,через неминуче наближення порожньої і холодної зими...
Зараз мені хочеться бути чимось прозорим... Ні,найбільше мені хочеться зникнути на пару днів,розчинитсь,а потім обовязково бути знову...але то за пару днів,а на разі,було б добре якби мене не стало...на трошки:)